Словник української мови (1927)/дяк
| ◀ дядя | Словник української мови Д дяк |
дяка ▶ |
|
Дяк, ка́, м. Дьячок. Прийшли попи — почитали, прийшли дяки — поспівали. Чуб. III. 442. Притаїлись попи й дяки, що панству служили і по-панській неписьменну голоту дурили. К. Досв. 212. Ум. Дя́ченько. Ой мандрували два дяченьки з микільської школи. О. 1861. XI. Ніс. 9.