Словник української мови (1927)/діверь
| ◀ дівизна | Словник української мови Д діверь |
дівина ▶ |
|
Ді́вер, ра и ді́верь, ря, м. Деверь, мужнин брат. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7507. Ум. Ді́верко. Ой як мені діверка братіком назвать. Мет. 159.