Словник української мови (1927)/дівоснуб
Зовнішній вигляд
◀ дівонька | Словник української мови Д дівоснуб |
дівоснубний ▶ |
|
Дівосну́б, ба, м. = Дівошлю́б. «Посредники эти в делах жениха получают название… старост, бояр, послов, дивоснубов». Чуб. IV. 56.