Словник української мови (1927)/дівоснубний

by Борис Грінченко

◀ дівоснуб

Словник української мови Борис Грінченко Д дівоснубний

дівота ▶

Київ: Горно, 1927

Дівосну́бний, а, е. Относящийся к сватовству. Дівосну́бний сир. Обрядовое кушанье во время сватовства в Бельском у. Седл. губ. Чуб. IV. 64. См. Дівосну́б.