Словник української мови (1927)/дівочити

by Борис Грінченко

◀ дівочий

Словник української мови Борис Грінченко Д дівочити

дівочка ▶

Київ: Горно, 1927

Діво́чити, чу, чиш, гл. = Дівува́ти. І я навчусь по сьомій дитині дівочити. Ном. № 5301. Св. Л. 79, 128. Ном., стр. 102. Дівочили удвох з Мариною. Каменец. у.