Словник української мови (1927)/дід
| ◀ дігтярчук | Словник української мови Д дід |
діди ▶ |
|
Дід, да, м. 1) Дед. То ж мій дід — материн батько. Васильк. у. *З ді́да-пра́діда. Искони. Хот. у. Нік. 2) Старик. Стор. МПр. 77. Чуб. III. 109. Сердилась баба на діда, а дід того не знав. Ном. № 3473. Вежливость сельская требует, чтобы всякий молодой и средних лет человек называл ді́дом каждого старика. Чуб. VII. 355. 3) Нищий. Захтів у діда випросить хліба. Ном. № 4792. 4) Чучело на огородах, чтобы отпугивать птиц; то же башта́нний дід — на бахче. Сим. 200. 5) Род танца. Дай хліба — поскачу діда. Ном. № 12296. *Скоморох? 6) Раст. Cirsium lanceolatum Scop. 7) Сноп соломы или камыша, сложенный так, что половина вершками в одну сторону, а половина в другую. О. 1862. V. Кух. 29, 37. МУЕ. III. 56. 8) Род кушанья, приготовляемого из пшена и муки; то же, что и лемі́шка из ржаной муки. О. 1862. V. Кух. 37. 9) Діди́. а) Предки, деды. б) Поминовение усопших на Фоминой неделе. в) Тени по углам комнаты. Невеселі ті коротенькі пилипівчані дні… День похожий на вечір, а вечір на ніч. По закутках зрана до вечора стоять діди. Левиц. Пов. 42. Связанные попарно початки кукурузы, висящие как украшение в гуцульских хатах под образами. Шух. I. 100. Ум. Дідо́к, дідо́чок, діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, Шевч. 206, діду́сик, діду́сьо, діду́сечко. Ув. Діди́ще, дідуга́, дідуга́н. Еней заснув і бачить снище: пред ним стоїть старий дідище. Котл. Ен. V. 7. *А ти, старий дідуга, ізігнувся як дуга. Нп.