Словник української мови (1927)/діди
| ◀ дід | Словник української мови Д діди |
дідизна ▶ |
|
*Діди́, дів, м. 1) Мн. от дід. За діді́в-пра́дідів. В давно прошедшие времена. Що я оце буду казати, було ще за дідів-прадідів. Полт. у. Г. Йов. 2) Маски. Напали на нас бандити і всі були в дідах. Киевщ., Сквирск. у. Д. Щербаківський. 3) Скоморохи. Почав викликати так, як викликають діди на ярмарках. Неч.-Лев. «Бурл.».