Словник української мови (1927)/дідизна
| ◀ діди | Словник української мови Д дідизна |
дідизний ▶ |
|
Діди́зна, ни, ж. Имение, наследованное от предков; в частности — наследство от деда. Дідизни було доволі — вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяне) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18.