Словник української мови (1927)/дідусь

by Борис Грінченко

◀ дідусів

Словник української мови Борис Грінченко Д дідусь

дідусьо ▶

Київ: Горно, 1927

Діду́сь, діду́сьо, ся, м. = Діду́нь. К. ЧР. 4. Ном. № 5677. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер. Шевч. 205. Ум. Діду́сенько, діду́сечко, діду́сик. Мет. 472.