Словник української мови (1927)/діжка

by Борис Грінченко

◀ діжистий

Словник української мови Борис Грінченко Д діжка

діжковий ▶

Київ: Горно, 1927

Ді́жка, ки, ж. 1) Ум. от діжа́. 2) Кадка. Який батько, такий син — викрав з діжки сир. Ном. № 7137. Ум. Ді́жечка. К. ЧР. 273, Вас. 145. См. Діж, діжу́н.