Словник української мови (1927)/ей
| ◀ едек | Словник української мови Е ей |
екзаменувати ▶ |
|
Ей, меж. 1) Выражение неудовольствия и угрозы. «Ей, Хведьку, вчись! ей схаменись!» Так панотець казав своїй дитині: «Шануйсь, бо, далебі, колись тму, мну, здо, тло спишу на спині!» Г.-Арт. (О. 1861. III. 109). 2) Эх, нет. Ей, де там! Желех. Оттепер же я тебе з'їм, кобило! — Ей, вовчику, голубчику, не їж мене! Рудч. Ск. I. 7. 3) Эй. Ей, нуте, беріться! Ном. № 10892.