Словник української мови (1927)/жалібний
| ◀ жаліб | Словник української мови Ж жалібний |
жалібник ▶ |
|
Жалібни́й, а́, е́. 1) Жалобный, грустный, тоскливый. Вдова теє забачала, жалібнії слова промовляла. Макс. (1849), 87. Заспівали вони тіх жалібних пісень, що молода прощається з чорною косою, дівочою красою, з батьком та матіррю. Левиц. I. 21. 2) Минорный (в музыке). КС. 1892. III. 384. *Жалібного на струнах не грай. М. Стар. Ум. Жалібне́нький, жалібне́сенький. Ой ти, соловей, ти, манесенький… а на голосочок жалібнесенький. Чуб. V. 759.