Словник української мови (1927)/жалібник
| ◀ жалібний | Словник української мови Ж жалібник |
жалібниця ▶ |
|
Жалібни́к, ка́, м. Сострадательный человек. Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жалібника. Чуб. V. 799. Як нездужаєш… тоді ніхто тебе не бачить, а як на помер душі, дак назбігаються; де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! Г. Барв. 435.