Словник української мови (1927)/жужмом

by Борис Грінченко

◀ жужмитися

Словник української мови Борис Грінченко Ж жужмом

жуйка ▶

Київ: Горно, 1927

Жу́жмом, нар. Скомкавши. Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Черк. у. Переносно: беспорядочно. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. II. 10.