Словник української мови (1927)/забайдужитися

by Борис Грінченко

◀ забайдуже

Словник української мови Борис Грінченко З забайдужитися

забалакування ▶

Київ: Горно, 1927

Забайду́житися, житься, гл. безл. Потерять желание, охоту, охладеть. Мав їхати, та щось забайдужилось. Лубен. у. Так воно й забайдужилось, а думав зробити. Черк. у.