Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/забалакування

Матеріал з Вікіджерел

*Забала́кування, ня, с. 1) Заговаривание. 2) — до ко́гось. Обращение (с речью) к кому. Сидить, мовчить, на моє забалакування нічого не одказує. Крим.