Словник української мови (1927)/забанювати

by Борис Грінченко

◀ забанутися

Словник української мови Борис Грінченко З забанювати

забара ▶

Київ: Горно, 1927

Заба́нювати, нюю, єш, сов. в. заба́нити, ню, ниш, гл. 1) Дурно вымывать, вымыть. Аф. 2) Терять, утерять при мытье. Понесла плаття на річку та один рушник десь і забанила. Аф.