Словник української мови (1927)/забогарадити

by Борис Грінченко

◀ забовтюха

Словник української мови Борис Грінченко З забогарадити

забожитися ▶

Київ: Горно, 1927

Забогара́дити, джу, диш, гл. Помочь (ради бога). Підіть хиба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю радою порадить. Грин. II. 208.