Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/забоцень

Матеріал з Вікіджерел

За́боцень, цня, м. Сот, кусок сотового меда. «Давай, діду, меду!»… Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного. ЗОЮР. I. 134.