Словник української мови (1927)/забоцень
Зовнішній вигляд
◀ заботити | Словник української мови З забоцень |
забочитися ▶ |
|
За́боцень, цня, м. Сот, кусок сотового меда. «Давай, діду, меду!»… Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного. ЗОЮР. I. 134.