Словник української мови (1927)/забрязкати

by Борис Грінченко

◀ забрюхнатіти

Словник української мови Борис Грінченко З забрязкати

забрязкотіти ▶

Київ: Горно, 1927

Забря́зкати, каю, єш, гл. Зазвенеть, забряцать, забрякать. Пан грішми забрязкав. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103). Хай чарка забрязка, хай весело буде. Греб. 392. Стукни в браму копитами, та й забрязкай поводами. АД. I. 271.