Словник української мови (1927)/забудинок
| ◀ забуватися | Словник української мови З забудинок |
забудівля ▶ |
|
Забуди́нок, нку, м. = Забудува́ння. Вийдеш на пусте місце, де ні однісінької хати; а там ізнов починаються забудинки і всі на другий штиль: де двірок стоїть, де просто як сільська хата. Св. Л. 24.