Словник української мови (1927)/забучавілий
| ◀ забуцати | Словник української мови З забучавілий |
забучавіти ▶ |
|
*Забуча́ві́лий, а, е. Отвердевший, сгустевший. Забучавілу землю і плуг не бере. Липов. у., с. Ситківці. Ефр.
| ◀ забуцати | Словник української мови Борис Грінченко З забучавілий |
забучавіти ▶ |
|
Словник української мови — З
забучавілий
Борис Грінченко
1927
*Забуча́ві́лий, а, е. Отвердевший, сгустевший. Забучавілу землю і плуг не бере. Липов. у., с. Ситківці. Ефр.