Словник української мови (1927)/забучавіти
| ◀ забучавілий | Словник української мови З забучавіти |
забуяти ▶ |
|
Забуча́віти, вію, єш, гл. Затвердеть (о почве).
| ◀ забучавілий | Словник української мови Борис Грінченко З забучавіти |
забуяти ▶ |
|
Словник української мови — З
забучавіти
Борис Грінченко
1927
Забуча́віти, вію, єш, гл. Затвердеть (о почве).