Словник української мови (1927)/забуяти

by Борис Грінченко

◀ забучавіти

Словник української мови Борис Грінченко З забуяти

завабити ▶

Київ: Горно, 1927

Забуя́ти, я́ю, єш, гл. Роскошно разростись, вырости; во множестве появиться. Як поле в них буяє бодяками, так забуяли серед Царяграда невольницькі базарі козаками. К. МБ. XI. 52. Густо забуяв наш нарід на руїні. К. Дз. 16.