Словник української мови (1927)/забір
| ◀ забілюватися | Словник української мови З забір |
забірати ▶ |
|
За́бір, бо́ру, м. 1) Забор, забирание. У за́бір іти́. Идти из дому на заработки для отработка неуплаченных податей или забранных вперед денег. Вас. 208. Є такі вбогі, що не спроможуться казенні віддати. Оттож такі йдуть у забор. Голова, бачите, поєднається з яким-небудь паном, котрому треба косарів або женців, записує тих, що не заплатили податей, та й висилає їх з села на роботу. О. 1861. XI. 111. 2) Вышивки на концах пере́мітки. Kolb. I. 38. Шух. I. 132, 160.