Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/забірати

Матеріал з Вікіджерел

Забіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. забра́ти, беру́, ре́ш, гл. Забирать, брать, забрать, захватывать, захватить, уносить, унести. Король війну замишляє, дівки, жінки зоставляє, самих хлопців забірає. Мог. 147. Нехай кріваве забірає. Ном. № 13677. Забірай турка! бий турка! ЗОЮР. I. 6. Він же мене підмовляє і з собою забірає. Лавр. 70. Всього світу не забереш. Ном. № 4851. — в нево́лю. Брать в плен. — в москалі́. Брать в солдаты. Лавр. 124. Хлопців в москалі забрали. Шевч. 662. — си́лу. Приобретать значение, влияние. Таку силу забрали запорожці. Стор. М. Пр. 43. 2) Перегораживать, перегородить стеною. *— за живе́. Задеть больное место, за живое. Сл. Нік.