Словник української мови (1927)/забіратися
| ◀ забірати | Словник української мови З забіратися |
забірняк ▶ |
|
Забіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. забра́тися, беру́ся, бере́шся, гл. 1) Забираться, забраться, заходить, зайти, залезать, залезть. Зозуля вороженька в кущі забірається. Млр. л. сб. 54. Еней на піч забрався спати. Котл. Ен. I. 21. Наросказував міх, що і в торбу не забереться. Ном. № 1345. Забравсь у чужу солому, та ще й шелестить. Послов. 2) Убираться, убраться. Геть, забірайся звідси! Харьк. у. 3) Собираться, собирать свои пожитки. Ну, вже забралися? То виходьте з вагону. Крим. 4) Перебираться, перебраться. Я заберусь у хату, а татко тут житимуть. Каменец. у. 5) Браться, взяться руками. Забратися в боки. Заберіться за ручечки. Мил. 220. *Дівчата забіраються за руки та й крутяться круг тієї верби. Крим. 6) — на тепло. Начинать теплеть (о погоде). Вх. Лем. 414.