Словник української мови (1927)/зав'янути

by Борис Грінченко

◀ зав'ялити

Словник української мови Борис Грінченко З зав'янути

зав'яти ▶

Київ: Горно, 1927

Зав'я́нути и зав'я́ти, в'я́ну, неш, гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. ЗОЮР. I. 146. Одно зацвіло, а друге зав'яло, навіки зав'яло. Шевч. 121.