Словник української мови (1927)/зав'яти
| ◀ зав'янути | Словник української мови З зав'яти |
зага ▶ |
|
Зав'я́нути и зав'я́ти, в'я́ну, неш, гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. ЗОЮР. I. 146. Одно зацвіло, а друге зав'яло, навіки зав'яло. Шевч. 121.