Словник української мови (1927)/завальний

by Борис Грінченко

◀ завалькуватий

Словник української мови Борис Грінченко З завальний

завально ▶

Київ: Горно, 1927

Завальни́й, а́, е́. 1) = Зава́листий. Завальна зіма. НВолын. у. *2) Громоздкий, тяжелый. Вибрав собі віолончель, як інструмент незавальний, щоб можна було брать з собою на село. Н.-Левиц. Чоловіки поскладали і завальні й дрібні пакунки. Н.-Левиц.