Словник української мови (1927)/завважити
| ◀ завбожіти | Словник української мови З завважити |
заввиш ▶ |
|
Завважи́ти, жа́ю, єш, сов. в. завва́жити, жу, жиш, гл. Замечать, заметить, подмечать, подметить, усмотреть, соображать, сообразить. І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого. МВ. II. 117. Я вже завважив мирового, який він. НВол. у. Їдь-но, а там далі завважимо, куди нам повертати. НВол. у. Уже й сих слів Христових досить, щоб завважити, як противні слова п. Аскоченского науці християнській. Костом. (О. 1862. VI. 10). 2) Делать, сделать замечание кому.