Словник української мови (1927)/завергати
| ◀ завербувати | Словник української мови З завергати |
завередити ▶ |
|
Заверга́ти, га́ю, єш, сов. в. заве́ргнути, ну, неш и заве́ргти, ве́ржу, жеш, гл. Забрасывать, забросить, закидывать, закинуть. Прала дівойка хусти на леду, прийшов до неї красний молодець:… «Я ті, дівойко, хусти розмечу». — Як ти розмечеш, я сі позберау. «Я ті, дівойко, праник завержу». — Як ти завержеш, а я сі найду. Гол. II. 73—74.