Словник української мови (1927)/завиноватитися
| ◀ завиніння | Словник української мови З завиноватитися |
завиноватіти ▶ |
|
Завинова́титися, чуся, тишся, гл. Задолжаться, войти в долги. Завиноватився я людям багато. Канев. у.
| ◀ завиніння | Словник української мови Борис Грінченко З завиноватитися |
завиноватіти ▶ |
|
Словник української мови — З
завиноватитися
Борис Грінченко
1927
Завинова́титися, чуся, тишся, гл. Задолжаться, войти в долги. Завиноватився я людям багато. Канев. у.