Словник української мови (1927)/зависати
| ◀ завирувати | Словник української мови З зависати |
зависка ▶ |
|
Зависа́ти, са́ю, єш, сов. в. зави́снути и зави́сти, сну, неш, гл. 1) Вешаться, повеситься; повиснуть. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. III. 133. Червоне намисто в шинкарки зависло. Чуб. V. 582. Мертвець за ним і собі у дзвіницю, та в дірці, що перехрещена, і завис на хресті. ХС. III. 57. На віях, мов дві перлини, сльози зависли. Г. Барв. 223. 2) Оставаться, остаться неуплаченным, накопляться, накопиться (о платежах, недоимке, долгах). Я й платив, щоб подать не зависала. 3) — на кому́. Лежать на ком, лечь на кого, *на чью ответственность. На твоїй голові все зависло, бо ти староста. Каменец. у.