Словник української мови (1927)/заволочувати
| ◀ заволочування | Словник української мови З заволочувати |
завонитися ▶ |
|
Заволо́чувати, чую, єш, сов. в. заволочи́ти, чу́, чиш, гл. Бороновать, забороновать после посева. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й бога просила: зроди, боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.