Словник української мови (1927)/завідця
| ◀ завідувач | Словник української мови З завідця |
завідь ▶ |
|
За́відця, ці, м. Заведывающий, руководитель, подрядчик. Властитель такого ліса наймає собі завідцю — чоловіка, який би усю роботу у лісі (рубати ліс) на себе перебрав; завідця годить собі леґінів. Шух. I. 173.