Словник української мови (1927)/завірюха
| ◀ завірчуватися | Словник української мови З завірюха |
завірюшливий ▶ |
|
Завірю́ха, хи, ж. Вьюга, мятель. Аж гульк, — зіма впала, свище полем завірюха. Шевч. 84. Завірюха — треба кожуха. Ном. № 626. Ув. Завірю́шище.