Словник української мови (1927)/загай

by Борис Грінченко

◀ загаїти

Словник української мови Борис Грінченко З загай

загайка ▶

Київ: Горно, 1927

Зага́й, га́ю, м. 1) Проволочка, замедление. Не стілько того діла, як один загай. Лубен. у. Аби б загаю не було, а то я не баритимусь. Лубен. у. 2) Заросль; чаща. В тебе лани як загай, в тебе хліби як Дунай. Гол. IV. 552.