Словник української мови (1927)/загонистий
| ◀ загомоніти | Словник української мови З загонистий |
загонити ▶ |
|
Заго́нистий, а, е. 1) Требовательный. Він чоловік не загонистий, зайвого не просить, а тільки своє бере. Гринч. 2) Вспыльчивый. Там такий загонистий, що не можна й слова сказати, так і схопиться на ноги. 3) Увлекающийся. *4) О лошади: подхватывающая, уносящая. Пир. у., Конон.