Словник української мови (1927)/загоряти
| ◀ загорянин | Словник української мови З загоряти |
загорятися ▶ |
|
Загоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. загорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Загорать, загореть (от солнца). На те мені мати платок дала, щоб не загоряла. Грин. III. 180. Закривай личко од сонечка, чорні брови од полом'ячка, щоб твій видок не загорів, чорних брівок не посмалив. Нп.