Словник української мови (1927)/загулювати
| ◀ загулити | Словник української мови З загулювати |
загуляти ▶ |
|
Загу́лювати, люю, єш, сов. в. загу́лити, лю, лиш, гл. 1) Заводить, завести, запрятать. І в край світа їх загулиш. Федьк. II. 76. *2) Завлекать, завлечь, заманивать, заманить. Він ніби-то кидав йому кулеші й загулював йти за собою. Стеф.