Словник української мови (1927)/загуляти
| ◀ загулювати | Словник української мови З загуляти |
загулятися ▶ |
|
Загуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Закутить. Загуляв Іван, загуляв, не до мислі жінку взяв. Чуб. V. 790. 2) Заглушить, осилить при помощи кутежей (свою беду, горе и пр.). Не втекла… таки од свого лиха: і не загуляла, й не заспівала, й не затанцювала його. Левиц. I. 86.