Словник української мови (1927)/задавити
| ◀ задаватися | Словник української мови З задавити |
задавійко ▶ |
|
Задави́ти, влю́, виш, гл. Задушить, задавить. Таки бог погодив, вовк кобилу задавив. Чуб. V. 1151. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Ном. № 1213. Нудьга його задавила на чужому полі. Шевч. 214.