Словник української мови (1927)/задівати
| ◀ задишливий | Словник української мови З задівати |
задіватися ▶ |
|
Задіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заді́ти, ді́ну, неш и ді́ю, єш, гл. 1) Вдевать, вдеть. Вх. Зн. 89. 2) Девать, деть. Ой знаю я, товаришу, де я їх задію: занесу їх в Чорногору, та там їх посію. Шух. I. 201.