Словник української мови (1927)/зажурити
| ◀ зажурений | Словник української мови З зажурити |
зажурювати ▶ |
|
Зажу́рювати, рюю, єш, сов. в. зажури́ти, рю́, риш, гл. Опечаливать, опечалить. Зажурив того Івана. Рудч. Ск. II. 120.
| ◀ зажурений | Словник української мови Борис Грінченко З зажурити |
зажурювати ▶ |
|
Словник української мови — З
зажурити
Борис Грінченко
1927
Зажу́рювати, рюю, єш, сов. в. зажури́ти, рю́, риш, гл. Опечаливать, опечалить. Зажурив того Івана. Рудч. Ск. II. 120.