Словник української мови (1927)/зазирити

by Борис Грінченко

◀ зазирати

Словник української мови Борис Грінченко З зазирити

зазирний ▶

Київ: Горно, 1927

Зази́рити, рю, риш, гл. Увидеть, завидеть. Все наше, що кругом зазирить око. К. ЦН. 189. І знов далі пійшов, поки свого рідного краю зазирив. Г. Барв. 412.