Словник української мови (1927)/зазоряти

by Борис Грінченко

◀ зазоріти

Словник української мови Борис Грінченко З зазоряти

зазорятися ▶

Київ: Горно, 1927

Зазоря́ти, ря́ю, єш, гл. = Зазорі́ти. Темна нічка проминула, божим світом зазоряло. Млак. 77. І надія нова красна, як та ясна зоря…, зазоряє нещасному. Федьк. II. 108.