Словник української мови (1927)/зазоріти
| ◀ зазорити | Словник української мови З зазоріти |
зазоряти ▶ |
|
Зазорі́ти, рі́є, гл. безл. 1) Показаться заре. Лишень зазоріло, — я устав та й пішов. Каменец. у. 2) Засветить, засиять (как звезда). *3) Покрыться, усеяться звездами. А як у погожу нічку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тоту бачить Іванко. Коцюб.