Словник української мови (1927)/зазублювати
| ◀ зазубити | Словник української мови З зазублювати |
зазублюватися ▶ |
|
Зазу́блювати, люю, єш, сов. в. зазуби́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Загинать, загнуть крючком. 2) Делать, сделать зазубрины (на лезвии и пр.), зазубривать, зазубрить. Ніж зазубив. 3) — зу́би. Выставить зубы? оскалиться? Встречено только в нар. поговорке: Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила. Зоря, 1883, стр. 323.