Словник української мови (1927)/зазублюватися

by Борис Грінченко

◀ зазублювати

Словник української мови Борис Грінченко З зазублюватися

зазуванець ▶

Київ: Горно, 1927

Зазу́блюватися, лююся, єшся, сов. в. зазуби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Покрываться, покрыться зазубринами. Ніж зазубився. Гринч. 2) Впиваться, впиться (зубами). Желех.